П`ятниця, 15.11.2019, 14:19
Вітаю Вас Гість | RSS

Давидівобрідська загальноосвітня школа

Міні-чат
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 110
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія села Давидів Брід


Україна – край, де жили наші батьки , діди та прадіди , тут корінь українського народу. Серед безкраїх українських степів, на берегах річки Інгулець, вже два століття стоїть село Давидів Брід.

Заснування нашого села має давню історію. Про це свідчать речові історичні джерела. В середині 60–х років, коли закладався фундамент по вулиці Миру, було знайдено давнє поховання. Дослідження проводили співробітники Херсонського краєзнавчого музею, які дійшли до висновку , що це є поховання середньосарматського періоду і датується воно І ст. до н.е. І ст. н.е. Тут було знайдено бронзовий казан – водолій на високому піддоні з ручкою у вигляді козла, золоті підвіски, бронзова фібул . Ці експонати нині знаходяться в Херсонському краєзнавчому музеї. Решта знахідок зберігаються у шкільному музеї. Це – червоноглиняні керамічні вироби і просто вироби кераміки, які датуються І ст. до н. е. і І ст. н.е.

Під час робіт в кар’єрі, теж на території нашого села, було знайдено друге поховання – сарматського воїна. Чому воїна? Поряд із залишками знаходився амулет з зображенням, можливо, Бога – війни. Крім цього було знайдено залишки пастових бус, залишки оправи бронзового дзеркала. Ці знахідки датуються теж приблизно І ст. до н.е. - І ст. н.е. Дослідження культури сарматських племен показали, що культура І ст. до н.е. - І ст. н.е., зокрема на території сучасної Херсонської області, набула змішаного характеру, в ній тісно переплелись елементи скіфської, сарматської, грецької, римської і фракійської культури.

Дике поле... Так називається південь України. Саме Дике Поле привернуло до себе козацтво, яке стало вирішальною силою в боротьбі проти іноземних загарбників в ІІ половині ХVст.

Не мало місць на Херсонщині пов’язано з їх діяльністю . На побережжі Дніпра і Інгульця, де були сприятливі умови для ведення господарства, зокрема і біля села Давидів – Брід, існували запоріжські  зимівки.

1799 рік стає роком заснування села Давидів – Брід, коли почалося заселення Причорноморських степів за вказівкою російської імператриці Катерини ІІ . Першими поселенцями були переселенці з Росії, зокрема з Рязанської губернії . Про те , що це були росіяни свідчить назва і понині існуючої вулиці " Руська ” і поширене прізвище "Юрін”. Жителі села були кріпосні селяни. З 1799 року воно належало поміщиці Вольській і складалося із п’яти дворів у яких проживало 26 чоловік, з них 14 чоловіків і 12 жінок. Можливо саме такі житла були розміщені на березі річки Інгулець. Предмети побуту різноманітні: глиняні глечики різних форм, макітри полив’яні та дерев’яні, дерев ’яні ложки з різними орнаментами, чавунні казанки , гребні та дерев’яні котушки для вовни. Свою назву поселення одержало за іменем власника корчми, Давида ,яка стояла біля броду на річці Інгулець. А "нарекла сим именем село ” Катерина ІІ, яка подорожувала Таврією з Катеринослава до Миколаєва . Через брід також проходив чумацький шлях, по якому везли сіль з Криму. Давид допомагав переводити через річку проїжджих та звичайних прохожих людей, знаючи особливості місцевості . Так за його доброту і допомогу людям в його честь було названо село , яке називається Давидовим Бродом . З ХІХ ст . Пов’язана ще одна сторінка з історії нашого села. З ініціативи поміщиці Лижилянської та на кошти селян в ІІ пол. 50 – х років ХІХ ст., була збудована церква , яка стала окрасою і гордістю села. За нею доглядали , там проводились культові обряди. Згодом в кінці 50 – х років ХХ ст. церкву закрили. Будівля перейшла у власність держави. Один час тут був обладнаний скла , з роками приміщення руйнувалось . Громадськість села неодноразово зверталась до вищих органів, щоб створити в приміщенні церкви музей релігії та культури села. Так і загинуло чудове творіння наших предків. Давидовобрідську церкву було знесено в червні 1986 року. Всі ще пам’ятають пам’ятку старовини. Зважте, може це забобони, але щоб зруйнувати церкву, наймали за немалі гроші механізаторів сусідніх колгоспів. Бо старі люди казали, що це гріх, адже це наша правічна культура. Ні , гріх наш в тому, що зруйнували пам’ятку старовини, і тепер не знаємо, що з нею робити. Давидів Брід – це частина нашої історії, наше минуле, а без розуміння минулого, не зрозумієш сучасного і вже точно не будеш знати, що робити з майбутнім.

Переглянути презентацію "Історія села Давидів Брід"

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930